Комораeంlwద
Комо́ра[1][2] (від грец. καμάρα або лат. camara; того ж походження й слово «камера»)[3] — сільськогосподарська споруда, призначена для зберігання зерна.
Зміст
- 1 Назва
- 2 Будова
- 3 У культурі
- 3.1 Прислів'я
- 4 Інше
- 5 Див. також
- 6 Примітки
- 7 Посилання
Назва[ред. | ред. код]
Поряд з комора, іноді вживаються назви жи́тниця[4], розм. амба́р[5] (через тюркське посередництво від перс. anbār)[6], хижа[7], як діалектна — спижарня[8], на Бойківщині та Лемківщині шпихлі́р[9] (пол. śpichler, szpichlerz < сер.-в.-нім. spīcher). Комору могли називати й кліттю[10], опалювана жаровнею комірчина в сінях (у поліщуків) відома як стебка.
Будова[ред. | ред. код]
Комору будували з того ж матеріалу, і за тим же принципом, що й хату. Комора могла бути як окремою будівлею, так і прибудовою до хати, вхід у яку влаштовували з сіней. В українських землях у XIX ст. окремі будівлі будували тільки заможні селяни, а також господарства, де було потрібно зберігати зерно протягом тривалого часу.
Будували її аналогічно хаті: мазаною чи рубленою, прибудовану до хати могли робити й плетеною. У коморі зазвичай влаштовували стелю, обов'язково настилали підлогу: за можливості вище рівня ґрунту. Замість вікон у коморах були маленькі незасклені отвори попід стелею. Якщо була присутня пічка, таку комору називали стебкою (від прасл. *jьstъba < сер.-в.-нім. stube чи нар.-лат. *extufe; пов'язання зі стопити зараз розглядається як народна етимологія)[11][12].
Дах робили чотирисхилим, рідше — двосхилим, з трапецієподібними фронтонами. Над входом в комору влаштовували піддашшя чи галереї, що спиралися на 2-4 стовпики. Замикали двері дерев'яними замками. Для зсипання зерна комору обладнували спеціальними ящиками — засіками[13]. Також комори використовували для зберігання одягу в скринях, діжок із домашніми заготовками[14], дров, реманенту, возів, саней (якщо не було окремої возовні), слугували вони й місцем ночівлі для дорослої дочки чи сина[15].
Комора для зберігання сіна й токових кормів (соломи, полови) зазвичай називалася пеле́вня («пеле́вень», «пеле́вник»). Іноді так могли звати й зернові комори[16].
Зараз комори зберігаються лише у невеликих господарствах. На великих агропідприємствах замість них використовують елеватори, які уможливлюють ліпше підтримувати необхідний мікроклімат, гідро- й температурний режим.
У культурі[ред. | ред. код]
У традиційній українській весільній обрядності на коморі влаштовували постіль для першої шлюбної ночі, де молода мала позбутися незайманності. Обряд «комори» включав і демонстрацію сорочки молодої зі слідами крові («калини») — свідоцтво дефлорації і дошлюбної цноти[17][18].
Прислів'я[ред. | ред. код]
- Ґазду можна пізнати по дворові, ґаздиню по коморі
- У червні на полі густо, а в коморі пусто
- Роби надворі — буде й у коморі
- В мене дві повні комори: в одній злидні, в другій горе
- В коморі пусто, в стодолі порожньо, а в хаті лиш одна верета
- Заблукав між хатою і коморою
- Бачить, що в хижу, та дверей не знайде
Інше[ред. | ред. код]
Коморою також називають складську будівлю взагалі[2], а колись так звали ще й митницю, крамницю, магазин[15]. Плата за квартиру називалась комі́рне.
Особа, відповідальна за зберігання у коморі, на складі, зараз називається комірни́к (заст. комірни́й)[19][20] — за іншим значенням слова. Колись так називали й митника, і постояльця на квартирі[21].
Див. також[ред. | ред. код]
- Комора на підпорах
- Комірчина
- Довгоносик комірний — жук з родини трубконосиків, шкідник зерна
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Комора // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ а б Комора // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
- ↑ Житниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Амбар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
- ↑ Хижа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Спижарня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ. 2002.
- ↑ Кліть // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
- ↑ М. Р. Фасмер 1. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 964—1973. (рос.)
- ↑ Засік // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ М. Русовъ. Очеркъ поселеній и построекъ Полтавской губерніи // Сборник Харьковского историко-филологического общества, ч. 1 и 2. — 1902. — Т. 13. — С. 110.
- ↑ а б Комора // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 2. — С. 276.
- ↑ Пелевня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Перша шлюбна ніч по-українськи
- ↑ Комора // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 303—304.
- ↑ Комірник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Комірний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Комірник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Посилання[ред. | ред. код]
- Комора — особливості зведення. Мамаєва слобода. Процитовано 7 серпня 2018.
- Воскова комора // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2013. — Т. 1 : А — Л. — 472 с. — ISBN 978-617-7094-09-7.
| ||||||||||||||||||||||||||
